Олмейрова примха (з пошкодженням)

«Олмейрова примха» (1895) — перший роман Конрада, схвально прийнятий літературними критиками. У ньому автор з глибоким психологізмом змалював особисту трагедію людини, яка зневірилася у житті, у своїх найближчих людях, втратила будь-які ілюзії і врешті-решт загинула. В основу оповідання «Аванпост прогресу» (1896) лягла подорож до Бельгійського Конго, зокрема, плавання до верхів'їв Конго, однієї з найвеличніших річок Африки. Повість «Кінець неволі» (1902) належить до так званого «епосу капітанів». В образі капітана Уоллея Конрад втілив ідею особливого морського братерства, єдності відповідальних і чесних людей, виплеканих небезпечною морською професією.