На Західному фронті без змін

Пауль Боймер і його однокласники пішли на фронт добровольцями — учитель переконав їх, що це обов'язок перед батьківщиною. Роман починається не з героїки, а з бухгалтерії: рота втратила половину складу, тому пайки видали на всіх, і ті, хто вижив, уперше наїлися досхочу. Далі — щурі в окопах, газові атаки, ампутації, і повільне розуміння, що розмовляти з тими, хто лишився вдома, вже неможливо.

Ремарк писав це з власного досвіду: його мобілізували у вісімнадцять, через рік перекинули на Західний фронт, де він був поранений. Роман вийшов 1929 року й за півтора року розійшовся мільйонними накладами двадцятьма п'ятьма мовами, ставши найтиражнішим виданням в історії Німеччини. 1933-го нацисти палили його на площах, а 1938-го позбавили автора громадянства. Книжку двічі екранізували, і обидва рази вона отримувала «Оскар» — 1930 року фільм Льюїса Майлстоуна, 2022-го німецька версія Едварда Берґера.

Жанр книги

Еталонний антивоєнний роман та фундаментальний зразок воєнної прози «втраченого покоління». Твір із приголомшливою психологічною точністю й трагізмом змальовує зламані долі юнаків, чия молодість та ілюзії були знищені в жорновах Першої світової війни

Про автора

Еріх Марія Ремарк (1898–1970) — німецький письменник, автор «Трьох товаришів» і «Тріумфальної арки», чиї книжки нацисти спалювали на площах, а самого позбавили громадянства — і чия сестра була страчена 1943 року замість нього.