Машини часопростору Девіда Мітчелла
Коли екранізували «Хмарний атлас», про Девіда Мітчелла почули всі. Глядачі в кінотеатрах підмічали кожну деталь, аби розплутати історію, обговорювали її й поверталися на повторні сеанси. А, ще, звичайно, шукали оригінал — книгу, за якою створили фільм. Читали й захоплювалися, а потім вийшов Стівен Кінг і сказав: друзі, так це ж не найкраща його книжка.
Погоджуватися з ним чи ні, вирішувати вам. Що ми можемо сказати точно, це що Мітчелл — автор з неймовірною фантазією та майстерністю. А ще надзвичайно сміливий, бо в кожній роботі він кидає собі виклик. Його історії — це мікс епох, країн і традицій. Уважність до деталей і неймовірні описи роблять ці книги такими собі машинами часу, чи то пак машинами часопростору, що ідеально переносять читача саме туди, куди замислив письменник.
Мітчелл чудово передає моменти важливих рішень, від яких залежить уся історія, і психологію героїв у цих епізодах. Вибудовуючи оповідь, він поєднує історію, фантастику й надприродне, а ще не забуває про мову, бо ж гарний роман має бути не лише цікаво, а й приємно читати. Нехай це й не поезія, образи Мітчелла ніби танцюють перед читачем, ніколи не обмежуючись звичайним описом подій. А деякі моменти його книг, зокрема «Тисячі осеней Якоба де Зута», дійсно звучать як поезія.
Що ж персонажі цих книг? І без «Хмарного атласу», де практично всі головні герої є реінкарнацією одної душі, вони геть непрості. Мітчелл нашаровує події й сенси, вибудовуючи неймовірну низку передісторій та надісторій своїх персонажів. І сюжет не завжди є ключем до розуміння: часом це лише обгортка, за якою ховається справжня ідея.
Девід Мітчелл висвітлює проблеми рабства та зловживань владою, намагається осягнути значення життя та смерті й віднайти невмирущу істину людської душі. Його герої міркують над тим, що робить людину людиною й власником самого себе. Адже для раба навіть власні діти не є його, бо ними володіє хазяїн. Йому належать лише спогади та справжнє ім’я, а саме слово «мій» приносить лише біль від неможливості володіння собою.
Книги Мітчелла — окремий світ, складний і глибокий, вони ніби ткацький верстат, що тче нитки віри й пам’яті, з яких складається візерунок історії. І лише прочитавши їх, ви дізнаєтеся, якою ця історія буде для вас.
