Дикі детективи

«Дикі детективи» побачили світ 1998 року, щоб потім увійти до списку 100 найкращих книжок XXI століття за версією The New York Times (2024). Ідеться про твір, що перетворив Роберто Боланьйо з практично невідомого імені, якому послідовно відмовляли і великі, і малі видавництва, на рок-зірку сучасної літератури.

Твір можна читати як лист любові та прощання з поколінням митців, до якого належав сам автор. Водночас це автобіографічна розповідь про його становлення як письменника. Заснований на досвіді життя в Мексиці 1968–1977 років, коли Боланьйо разом із поетом Маріо Сантьяго (Улісес Ліма в романі) започаткував інфрареалістичний рух, роман є даниною поетам- авангардистам 1920-х, зокрема мексиканським естридентистам, із якими їх єднало зухвале і викличне ставлення до системи й канону.

Це монументальний текст, насичений і структурно, і жанрово; у ньому особистий щоденник переплітається з серією інтерв’ю та свідчень, що надають роману запаморочливої поліфонії: сотні голосів розмірковують про мистецтво, поезію й латиноамериканську історію.