«Фентезі — це більше, ніж чарівники»

Деякі автори роками працюють над єдиним романом, а є й такі, що ніби відчувають: треба поспішати, часу не так багато, а нерозказаних історій ще вдосталь. Таким був Террі Пратчетт, автор неймовірного циклу про Дискосвіт, що налічує 41 роман, 5 оповідань, 10 довідників, 4 мапи та навіть кулінарну книгу, написану від імені однієї з персонажок.

Найцікавіше, що цикл не планувався як щось масштабне. Пратчетт писав першу книгу, «Колір магії», як критику на купу однотипного фентезі, що заповнило книжкові крамниці на хвилі популярності «Володаря Перснів». Тільки от для Толкіна основою створення книг було мовознавство, певна «лінгвістична естетика», коли спершу виникало ім’я персонажа, а вже потім його історія. Послідовники ж відомого автора переважно бачили лише ельфів, чарівників і битви, тож вирішували, що можуть повторити успіх трилогії Середзем’я.

Пратчетт же змалечку працював із текстом і міг його аналізувати, тому такі спроби водночас веселили його та сердили. Коли він вирішив вилити це на сторінках книги, з’явився «Колір магії».

«Мета написання роману — зрозуміти, що я роблю. На щастя, зазвичай це стається до середини першої чернетки. Я генерую ідеї, вигадую героїв, пишу діалоги й усіляко експериментую, поки не знаходжу спосіб розповісти собі, про що я все-таки думаю. Часто один із персонажів вимовляє щось таке, що пояснює мені, про що цей роман»

Історія Дискосвіту складається з кількох підциклів: про відьом, про міську варту, про богів та навіть про саму Смерть. Точніше, самого Смерть, бо у Пратчетта це не баба з косою, а чоловік. Знайомлячись із Дискосвітом, ми дізнаємося одразу кілька історії становлення героїв і героїнь. Часом ці історії дещо банальні й простуваті, та кожна з них гостро саркастична та неодмінно кумедна. Пратчетт впевнено веде героїв до внутрішніх змін і відважних (ха, не завжди, це ж Пратчетт) звершень. А критика реального світу через призму фентезійних книжок — безцінна. Уявіть історію про пресу, яку написав автор наступних рядків.

«У газетах і книгах пишуть про телегероїв як про живих людей. Шалений світ. Реальність більше не відрізнити від фентезі. Думаєте, я жартую? Типова стаття на першій сторінці газети: «Елвіса знайшли живим у НЛО, виловленому в Бермудському трикутнику». І люди це читають. Та це навіть не наукова фантастика. І цим людям дозволяють голосувати»

Загалом сама ідея Дискосвіту — це щось чудесне. У ньому кожен персонаж може виявитися важливим, і ніколи не знаєш, чого від нього чекати. Читач мусить постійно пильнувати, чи не трапиться зараз якась несподіванка. А найцікавіше, що основою для ідей Пратчетта була сама реальність. Наприклад, деякі пейзажі Дискосвіту нагадують село, в якому він зростав, а образи чарівників Невидної академії автор списав з власних викладачів.

Недарма до списку 200 найкращих книжок в історії за версією ВВС увійшли одразу 15 романів Пратчетта. Він писав гостро, актуально, смішно та цілковито відверто. А це заслуговує на величезну повагу.

«Дракони — не найфантастичніше у світі. На відміну від людини, яка за допомогою друкарського верстата кидає виклик уряду через напівсформовану віру в те, що на світі може існувати справедливість»

Читайте також:

5 причин прочитати «Гобіта» і «Володаря перснів»

Топ фантастичних книжкових серій для фанатів Дюни

5 неймовірних книг, у які пірнаєш з головою

Підписуйтеся на наші соцмережі, щоб не пропустити ще більше акцій, новин та цікавинок:

Телеграм Інстаграм Фейсбук