Джон Рональд Руел Толкін — унікальний письменник, що пішов проти системи: у часи, коли інші автори намагалися пояснити те, що відбувалося навколо, він створив власний світ. На його доробок тепер спирається практично все в жанрі фентезі, він ніби маяк, на світло якого линуть нові автори. Та чим же такі особливі книги Толкіна? Давайте розбиратися.

Середзем’я

Толкін зумів створити надзвичайно насичений, деталізований і цікавий світ, до якого цікаво повертатися, ніби на прогулянку улюбленою стежкою. Тільки ця стежка щоразу дивує чимось новим, бо різні куточки Середзем’я населяють різні істоти з власною історією, унікальними мовами та культурою. І їхнє розташування не випадкове, адже народи тут ворогують і укладають союзи, торгують і розвиваються, тобто активно взаємодіють.

Персонажі

Герої «Володаря перснів» не просто складні й неоднозначні, Толкін пішов далі — фактично він повністю показав нам шлях одного й того ж героя тричі — причому в різних персонажах. Так, Більбо, Фродо та Ґолум уособлюють одного героя, який у певний момент міг обрати кожну з цих стежок: гобіта, який відмовився нести тягар Персня, віддавши це право (Більбо); гобіта, який зумів — великою мірою завдяки дружбі з Семом — гідно пройти свій шлях до кінця та зрештою знайти спокій і примирення (Фродо); і нарешті гобіта, що підкорився темряві Персня й також отримав заслужений фінал (Ґолум). Це навіть крутіше історії Джекіла та Гайда!

Ґандальф

Велич цього героя така, що він заслуговує на окремий пункт списку. Ґандальфа знають усі в Середзем’ї, і кожен народ дав йому власне ім’я — в різних місцях він відомий як Мітрандір, Таркун, Буревісник, Інканус та власна Ґандальф (хоча справжнє його ім’я Олорін). У книгах він є лідером, натхненником змін і наставником, вплив якого не менший за вплив Дамблдора або Йоди у власних сагах. А чого вартує його переродження із Сірого в Білого чарівника — тут можна згадати магічного фенікса, який також виходить з вогню оновленим і сильнішим.

Вважається, що прототипом героя є персонаж поштової листівки «Гірський дух», яку Толкін купив у Швейцарії:

Вічні теми

Протистояння добра і зла, дружба та вірність у найтяжчі часи, кохання — розділене й ні, надзвичайний героїзм маленької людини (гобіта), коли значно сильніші не можуть впоратись із завданням — усе це лише верхівка айсберга толкінівських книг.

Оскільки кожен персонаж саги є яскравим характером, у книгах багато моральних дилем. Герої тут сумніваються, ухвалюючи складні рішення, від яких можуть залежати не тільки їхні життя, а доля всього Середзем’я. Спостерігати за цим надзвичайно цікаво.

Міф і реальність

Толкін воював у Першій світовій, що серйозно відбилося на його маґнум опусі; до того ж, значну частину «Володаря перснів» він писав уже під час Другої світової. У менш страшний і водночас так само зрозумілий спосіб письменник зумів передати власний травматичний досвід, вигадавши світ, який водночас став віддзеркаленням реальності та міфу.

«Мій Сем Ґемджі насправді — відображення англійського солдата, рядових і денщиків, яких я знав на війні 1914 року, і які, на моє переконання, значно переважали мене», — говорив Толкін.

Завдяки таким не одразу помітним паралелям казковий твір набуває нових сенсів, виходячи за межі «нішевої» літератури. Саме так автор стає генієм, а роман — шедевром, який завжди лишається на часі.