Сьогодні англійському письменнику-фантасту Нілу Ґейману виповнюється шістдесят

На честь ювілею розповідаємо про «Небудь-де»  моторошний, атмосферний і смішний роман про фантастичний підземний Лондон.

Здається, сам Ніл Ґейман не ніколи не чекав прориву від книги «Небудь-де» (в оригіналі «Neverwhere» прим. ред.). На момент написання в нього ще не було «сольних» літературних проєктів. Він був відомий як співавтор «Добрих передвісників», створених на пару з Террі Пратчеттом. Спочатку «Небудь-де» планувався, як серіал і був написаний у вигляді сценарію. Причому серіал дійсно зняли, але бюджет був маленьким, а спецефекти не вражали, тож популярності він не здобув і зараз про нього пам’ятають тільки особливо віддані фанати Ґеймана. Побачивши, що екранна версія історії не «вистрілила», письменник вирішив зробити з неї повноцінну повість. «Небудь-де» розповідає про звичайного, не дуже щасливого молодого чоловіка на ім’я Річард Мейг’ю, який вирішує допомогти пораненій незнайомці й у результаті потрапляє в Нижній Лондон – світ, який існує паралельно зі звичайним, Верхнім Лондоном і лише зрідка з ним перетинається. Світ цей сповнений дивних створінь, дивовижних істот і незвичайних небезпек. Врятована Річардом дівчина на ім’я Дуері має здатність відкривати будь-які замки й шукає свою викрадену молодшу сестру. По п’ятах за нею та Річардом Мейг’ю слідують двоє жахливих найманців – містер Круп і містер Вандермар. Дуері й Річард повинні обійти всі пастки Нижнього Лондона й знайти таємничого ангела Ізлінгтона. На цьому шляху їм зустрічаються як друзі, так і вороги.

Роман написаний у жанрі міського фентезі, він помірно похмурий і дуже затягує. Читач занурюється в підземні лабіринти, наповнені дивними звуками й злими істотами, зрідка з’являючись на цілком реальних станціях лондонського метро. Фірмовий британський гумор письменника тільки прикрашає твір. Книга стала хітом і однією з візитівок Ґеймана, на її основі поставили кілька п’єс і намалювали комікси. Ходили чутки про екранізацію, однак поки історія так і не отримала повноцінної адаптації. Зате на BBC записали дуже якісну аудіокнигу – у ній роль Річарда виконує Джеймс Макевой, а текст Ізлінгтона читає Бенедикт Камбербетч. Одразу після «Небудь-де» Ніл Ґейман узявся за «Зоряний пил» – роман, що приніс йому першу номінацію на премію журналу «Локус». Буквально через кілька років Ґейман виграє і «Локус», і «Г’юго», і премію Брема Стокера і з маловідомого британця перетвориться на письменника зі світовим іменем. Але це вже зовсім інша історія.