Ольга Кобилянська

Ольга Кобилянська – українська модерністська письменниця, буковинська феміністка, подруга Лесі Українки. Свої твори писала у різноманітних жанрах – новели й повісті, оповідання і замальовки, мініатюри.
Знайомство з Софією Окуневською, однією з найосвіченіших жінок Галичини того часу, переконало письменницю писати свої оповідання українською мовою. Окуневська познайомила Ольгу з Наталею Кобринською, українською письменницею, яка підтримувала жіночий рух у Галичині. Захопившись феміністичними ідеями, Кобилянська вперше порушила тему емансипації жінки в українській літературі.
Діяльність Ольги Кобилянської в літературі почалася з середини 1880-х років, а перші твори були ще написані німецькою мовою.
У 1895 році журнал «Зоря» випустив повість «Людина», художню роботу написану українською мовою.
Повість «Людина» написана на честь Наталі Кобринської. У цьому творі Кобилянська порушує тему освіченої жінки, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища.
Після цього з’явилися «Він і Вона», «Царівна», «Що я любив», «Аристократка», і т. д.
Загалом у творчості письменниці головною темою є зображення жінки-інтелігентки та її боротьби за рівноправність у міщанському середовищі.
Одним з найпоетичніших творів Ольги Кобилянської вважається лірично-романтична повість “В неділю рано зілля копала”, написана за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».
Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем — друга провідна лінія творчості Кобилянської. «Щоденники» письменниці переконливо свідчать про те, що вона у 2-й половині 1880-х замислювалася про долю народу, пов’язуючи це з опануванням соціалістичних ідей.
Проза Кобилянської в її найвищих виявах викликала великий інтерес у країні та за її межами завдяки новаторству та співзвучності з прогресивними тенденціями світової літератури. Кращі твори письменниці були перекладені на багато мов.