Іван Багряний

Іван Багряний - відомий український поет, прозаїк, драматург, публіцист, журналіст і політик, Голова Української національної ради, Номінант на Нобелівську премію з літератури, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.
У другому класі почав писати вірші, потім навчався у вищій початковій школі. У школі він був редактором шкільного журналу Надія.
У 1925 році він написав першу книгу оповідань під псевдонімом Полярний під назвою «Чорні силуети».
У 1926 році вступив до Київського художнього інституту, але через нестачу грошей не закінчив.
Тоді під псевдонімом Багряний писав оповідання та поезію в журналах «Глобус», «Життя й революція», «Червоний шлях» і «Плужанин».
Його прийнятий до членства в організації MARS.
У 1929 році вийшла книга поезій під назвою «До меж заказаних».
Оселився в Охтирці, де працював декоратором у театрі міста, редагував газету «Голос Охтирщини».
Іван Багряний написав памфлет «Чому я не хочу вертатись до СРСР?».
В памфлеті він виклав політичну декларацію національної гідності та прав людини. Людей, які пережили примусову репатріацію, насильство, тортури та приниження як колишній в’язень, остарбайтер, полон і позбавлення власного імені.
Він чітко і зрозуміло обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу.
В 1948 році Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді редагував газету «Українські вісті» протягом 17 років до своєї смерті.