Буремна вись

«Буремна вись» — це один із найпопулярніших і найвідоміших творів у європейській літературі. Він був неодноразово екранізований, а відсилки на його сюжет або героїв можна знайти в багатьох творах про руйнівну пристрасть. Лють, бунт і прихильність злилися в єдине ціле в житті Хіткліфа і Кетрін. Вони — закохані, але на заваді їх почуттям постає чимало упереджень, непорозумінь, соціальних стереотипів. Та не це є головною проблемою, а жага помсти, образа, лють, одержимість. Ці хворобливі почуття не зупиняються ні перед логікою, ні перед мораллю, над ними не владні ні людська сила, ні зла доля, ні навіть смерть. Емоції повністю поглинули свого господаря і зламали не одне життя. Читачів очікує не класична історія забороненого кохання, а його темний бік, коли бажання бути з об’єктом почуттів поєднується з бажанням знищити його і все, що про нього нагадує.

Анотація до книги «Буремна вись»

Містер Локвуд вирішив відпочити від великого міста і вирушив в глушину, де зняв садибу. Тутешній господар містер Хіткліф живе за кілька миль у іншій садибі Буремна Вись. Трохи занудьгувавши, Локвуд навідується в гості, але опиняється у зовсім не дружній атмосфері. Ніхто його не хоче пригостити чаєм, господиня огризається, а молодик виглядає справжнім дикуном. Та й сам Хіткліф — ні пари з вуст. Після однієї вимушеної ночівлі в цьому будинку Локвуд занедужав. Під час лікування він розпитує ключницю місіс Неллі Дін про ці місця і його дивних мешканців.

Читач крок за кроком дізнається історію двох родин — Лінтонів та Ерншо. Близько двадцяти років тому батько родини Ерншо приводить до будинку маленького хлопчика, якого зустрів під час подорожі. Він робить його частиною сім'ї, дає йому більше уваги і любові, ніж рідним дітям — Кеті та Хіндлі, які від початку не злюбили прийомного брата. Ним і є той самий Хіткліф, який на початку роману постає як господар двох маєтків.

Поступово книга занурює в драматичну історію дружби Кеті і Хіткліфа, які в дитинстві бігають пустками і насолоджуються дикою природою, люблять свободу, і яким не потрібні правила суспільства. Але доросла Кеті виходить заміж за сина Лінтонів. У Буремній висі після смерті батька її брат Хіндлі поступово спивається і загрожує перебити своїх домочадців. А Хіткліф через три роки після раптового зникнення повертається поважним паном з великими грошима. Саме тоді він виграє в карти маєток у Хіндлі і стає його повноправним господарем. Водночас він не забув Кетрін, не пробачив їй зради, а головне — оселив у своєму серці жагу помсти.

Це історія про божевільне кохання, яке корінням сягає дитинства. Кетрін розривається між обов'язком перед чоловіком і потягом до Хіткліфа, який прагне всім помститися за глузування і знедоленість, за ставлення до нього як до людини другого ґатункуґатунку. Хіткліф є однією з найхаризматичніших і найбільш моторошних постатей у всій світовій літературі. Це не романтичний герой, а скоріше маніяк, чиє кохання перетворилося на одержимість. Його трагедія в тому, що, прагнучи зруйнувати світ, який завдав йому болю, він руйнує насамперед себе та всіх, хто до нього хоч якось прихильний.

Чому варто прочитати книгу «Буремна вись»:

• Класика англійської літератури, яка не втрачає актуальності й зараз. Переживання героїв близькі і зрозумілі — вони викликають обурення, співчуття, жаль і надію на краще.
• Роман пропонує детальний психологічний аналіз поведінки та думок героїв, особливо Хіткліфа, демонструючи всю складність його мотивів.
• Твір створює похмуру готичну атмосферу, де природа слугує дзеркалом людських пристрастей та переживань.
• Це історія про любов, що спалює, яка обертається руйнуванням для всіх, хто з нею пов'язаний, і досліджує, як пристрасть може перерости в ненависть і помсту.

Про авторку

Емілі Джейн Бронте — англійська письменниця і поетеса, чия творчість захоплює все нові покоління читачів.  У 1846 році виходить її збірка «Вірші Керера, Елліса та Ектона Беллів». Вірші Емілі отримують досить високу оцінку критиків. У 1847 р. було опубліковано її роман «Буремна вись», який згодом приніс їй славу. За життя Емілі цей роман залишився практично непоміченим і тільки після її смерті, коли сестра Шарлотта Бронте видала його вдруге, «Буремну вись» зустріли як справжній шедевр.