Марина Чайка: "Моє літературне життя – це вічна подорож у світі слова"

Марина Чайка – сучасна українська письменниця; двічі дипломантка престижного літературного конкурсу "Коронація слова", дипломантка літературного конкурсу "Dnipro-Book-Fest", авторка видавництв "Ранок" і "Ліра-К". Авторка книжок: "Казки Місяця", "Казки старого замку", "Привид старої башти", "Nameless. Безіменний", роман "Шепіт померлих зірок". 

Пані Марино, раді Вас бачити! Розкажіть, будь ласка, про Ваші перші літературні спроби. 

Це було ще в дитинстві. Я вигадувала казки та вірші про своїх пухнастиків – котиків і цуциків.

Презентувала ці твори своїм домашнім улюбленцям, а також батькам, які мене надихали та підтримували. 

Завжди було весело. Читала свої письменницькі спроби так, наче стояла на сцені перед великою публікою.  

Скажіть, будь ласка, що для Вас найголовніше під час письменницької роботи? 

Найголовніше для мене тиша, тому що завдяки їй краще чую свої думки. Перед написанням нового твору багато читаю книг цього жанру (щоб надихнутись) і щоб ліпше зрозуміти обраний вид. 

Я видала п'ять книжок: "Казки Місяця", "Казки старого замку", “Привид старої башти", фантастичну повість "Nameless. Безіменний" та містичний роман "Шепіт померлих зірок".  

Також під час написання роману переглянула безліч фільмів цього жанру. 

Це заняття допомагає розвинути свої літературні здібності. 

Колись почула вислів: "Та людина, яка прочитала хоча б сто книжок, хоча б одну свою напише". Тому читаю якомога більше, бо не хочу зупинятися у письменницькій справі. 

Як Ви можете описати своє літературне життя? 

Це вічна подорож у світі слова. Хвилююсь від першого рядка та завжди відчуваю велике задоволення, коли твір уже написано та поставлена остання крапка. 

Потім починається довгий шлях редагування – щось видалити, щось додумати та наново написати, додати яскравості або навпаки. 

І наприкінці своїх творчих стенань залишаю попередній варіант. Але так буває не завжди.

"Важливо не забувати про потреби та інтереси молодої аудиторії"

На Вашу думку, у чому полягає важливість літературних конкурсів для письменників?

Літературні конкурси дають упевненість, що дуже важливо для літераторів. Багато людей пишуть "у шухлядку", тому що не впевнені у своїй майстерності.

Творчі конкурси відкривають нові імена і таланти. Я – двічі дипломант літературного конкурсу "Коронація слова", і якби не надіслала свій перший твір на цей конкурс, можливо, не наважилась би відправити видавництву. 

Серед Ваших оповідань є "Коралове намисто". Які почуття Ви б хотіли найбільше розкрити у читачах цим твором? 

Нині я пишу роман з такою самою назвою, і надихнуло мене на нього це оповідання.

Сподіваюся, мій роман розкриє у читачах (завдяки взаєминам персонажів) почуття любові, тепла та співчуття. 

Як Ви вважаєте, яких книг нині бракує в українській літературі?

Українська література, як і світова, постійно розвивається та еволюціонує, проте завжди потрібно пам'ятати про новаторство та оригінальність.

Важливо не забувати про потреби та інтереси молодої аудиторії та створювати книги, що відповідають сучасним реаліям і викликам.

Які твори сучасних українських та світових письменників Вам найбільше подобаються?

Нещодавно прочитала романи української письменниці Марини Гримич "Клавка" та "Юра". Сподобались сюжетні лінії, характери головних героїв та стиль письменниці. 

Приємно вразив роман Віталія Запеки "Цуцик". Надихнулась атмосферою містики "Барні 613" Юлії Чернінької.

“Дім на краю ночі” (Кетрін Беннер) здивував драматичним і витонченим післясмаком. "Бійцівський клуб" Чака Паланіка до ранку не дав заснути, не відпускала мене ця історія.

Розкажіть, будь ласка, на чому Ви зараз найбільше зосереджені як письменниця?

Зараз я зосереджена на дитячій літературі. Нині, під час війни, дітям важче, ніж дорослим. Дітлахам потрібні веселі казки та кумедні історії. 

Останнім часом я написала казкову повість для дітей. Сподіваюсь, вона незабаром побачить світ і потішить своїх читачів. 

Також пишу романтичний роман із вкрапленням містики – це вже для дорослих. 

Як Ви гадаєте, про що варто пам'ятати письменнику-початківцю, коли він пише твір?

Йому потрібно розвивати свій унікальний стиль, тому що це робить тексти особливими. 

Треба регулярно писати, навіть... якщо не відчуваєш натхнення. Крім того, необхідно багато читати, адже це допоможе зрозуміти різноманітні стилі та техніки письма. 

Потрібно бути готовим до редагування, перший набір слів не завжди буде ідеальним. Зберігати свої нотатки, ідеї можуть приходити у будь-яку мить. 

І найголовніше – не припиняти вдосконалюватись. Навчання – це процес, який не має кінця.

Яким Ви бачите своє майбутнє?

Маю надію, що зможу продовжувати впливати на позитивні зміни у житті людей за допомогою своїх творів; бути частиною спільноти, що допомагає розвиватися та досягати мети. І все це у вільній Україні.

Інтерв’юєри: Богдан Красавцев, Анна Слезіна