Мар'яна Гончарова-Горянська Письменниця, редактор дитячої літератури, психологиня
Мар'яна, ти давно працюєш редактором дитячої літератури у видавництві "Ранок" і ось нарешті вийшла твоя перша книга "Бузковий ведмідь або живий іграшковий Я", яке воно почуватися письменником?
Не зовсім так. Я разом з однодумцями прийшла в Ранок, як письменник - з пропозицією видавати періодичний журнал для батьків. Але нам запропонували видати серію робочих зошитів. Потім ми організували редакторську групу і почалася тривала рутинна робота, вже дуже уїдливими ми опинилися авторами. Тобто робочих зошитів, навчальних книг і ігор було створено чимало. Щоправда, видавалися вони під псевдонімом нашої авторської групи. А ось художня книжка з моїм ім'ям на обкладинці - це дійсно вперше. Хвилююче. І дуже важливо знати, як сприймають книгу діти.
Ти задаєш тон програмі дитячих книг найбільшого в Україні видавництва дитячої літератури. Чому раніше не писала книги під власним іменем?
Ось. Писала. Якщо запитаєш, чому не видавала, відповім - боялася (посміхається). Краще не питай, бо відповідь буде філософською. Тішуся що моя книжка подобається дітям, це надихає на продовження письменницької роботи.
Твоя авторська промо кампанія почалася з марафоно- проекту "Ранкова Книготерапія", де ти презентувала книгу діткам в онковідділеннях України. Не стандартний старт. Розкажи як все було?
Я не втомлююсь дивуватися, як в житті все складається: герой моєї книжки ведмедик Буня найбільше на Світі хоче допомагати людям. І тому, напевно, він вирішив провідати діток в стаціонарах онкологічних лікарень. Разом з лікарняними клоунами ми розповідали один епізод з книги: про те, як ведмедик допоміг одужати хворому хлопчику. Маю велику надію, що концепція проекту, сама книжка і листівки від ведмедика будуть носити терапевтичний ефект і допоможуть перемогти хворобу діткам. А про те, як все було, можна окремий роман писати! Про доброту людей, підтримку, щирі посмішки. Надії. Маленькі щоденні чудеса.
Певно не легко в період карантину займатися промо, у тебе є особливі секретик, як презентувати дитячу книгу під час Ковід-обмежень?
Ні, особливого секрету немає. Дуже допомагає Інтернет. Але я все одно мрію про зустрічі з дітьми - в бібліотеках, книгарнях, живого спілкування не вистачає ...
Що далі за планом? Чи буде продовження історій про бузкового ведмедики Буни?
Поки не знаю. Якщо у Роми з'явиться братик або сестричка або хлопчик наважиться подарувати іграшку якісь знайомій дитині - так, продовження буде. А зараз я пишу чотири книги, ідея однієї з них прийшла саме під час реалізації "Ранкової книготерапії": книжка для підлітків "Пиши просто, або Роман за 30 днів". Дві - про навчання читанню. І художня - про смерть для дітей.
Переглянути книгу - "Бузковий ведмідь або живий іграшковий Я"
